slide 1 slide 2 slide 3

Зараз на сайті

На сайті 7 гостей та немає учасників

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
192
457
2744
3319
279849
192.168.0.146

Соціальні мережі

Share

Історія Курячелозівської сільської бібліотеки

 

Назву села Курячі Лози жителі пов’язують з наявністю густого верболозу на берегах безіменної притоки Південного Бугу, де гніздилося безліч диких курей. Північно - східна частина села називалася Адамівкою.

Історія бібліотеки  розпочалася з 1922 року,  в колишньому поміщицькому господарстві відкрилася агрошкола. Вона відіграла велику роль у підготовці кадрів села. При школі був створений комсомольський осередок.  Перші комсомольці відкрили хату-читальню,  де організували навчання серед неписьменних.  Читальня налічувала 102 примірники книг і обслуговувала 152 читача, також отримувала три газети і журнал. Пізніше комсомольці обладнали ще одну хату-читальню.

 Напередодні Великої Вітчизняної війни в Курячих Лозах проживало більше 1900 чоловік. Підвищувався матеріальний і культурний рівень життя трудівників села. Велика увагу питанням побуту і благоустрою села приділяла сільська Рада. Багато жителів вселялися в нові світлі просторі будинку. Була здійснена радіофікація села. Корінні зміни відбулися в культурному житті села. Була ліквідована неписьменність серед дорослого населення. У 1938 р. семирічну школу (відкрилася в кінці 20-х років) перетворили в середню. При сільському будинку культури працювали драматичний, танцювальний і хоровий гуртки. У них брали участь близько 70 осіб. Книжковий фонд сільської бібліотеки налічував понад 1 тис. примірників. Три рази на тиждень демонструвалися кінофільми. Та війна 1941-1945 все зруйнувала.

Відразу ж після звільнення  жителі Курячих Лоз приступили до відновлення села, відродження сільського господарства. В короткий термін відремонтувати приміщення фельдшерського пункту, школи, клубу та бібліотеки. Бібліотекарем працював Іван Дзюбак. Після війни повернувся в село, маючи два ордени, медалі, а ще –поранення  і важку хворобу.  І все ж не міг сидіти вдома, хоча мав на це право. Пішов працювати бібліотекарем. Окрім роботи в бібліотеці встигав писати статті про сільських людей до районної газети «Колгоспник Кривоозерщини».

До 1950 р. багато що було зроблено в галузі охорони здоров’я, народної освіти, культури.

В 1956 році в селі відкрив двері новий Будинок культури з залом на 550 місць, в ньому розмістилася бібліотека. У бібліотеці налічувалося 4,1 тис. примірників книг. У 1956 р. сільська бібліотека за тісний зв’язок  з колгоспним виробництвом і пропаганду передового досвіду, одна з небагатьох в Україні на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві була нагороджена дипломом і бронзовою медаллю. Велику роботу по пропаганді політичних і наукових знань проводила первинна організація «Знання», в склад якої входили культпрацівники.

В1971 році  у зв’язку з тим, що читаність населення зросла, відкрили ще одну бібліотеку в Адамівці. В селі стали працювати дві бібліотеки. В бібліотеці №1 – І.М.  Дзюбак, в бібліотеці №2- Г.І. Осіпенко.  Книжковий фонд обох бібліотек налічував 15,8 тис. примірників. Тут систематично влаштовувалися книжкові виставки, літературні вечори, читацькі конференції та диспути.

В 1974 році бібліотеку №1 прийняла П.П. Бондарчук, а в 1980 році бібліотеку №2 прийняла О.М. Баштанюк.

В грудні 1979 року бібліотеки Міністерства культури було централізовано в єдину систему і Курячелозівські сільські бібліотеки №1 і №2 ввійшли до Кривоозерської централізованої бібліотечної системи.

Для кращого обслуговування читачів книгою відкрилися пункти видачі та пересувні бібліотеки, які діяли на консервному заводі, тваринницькій фермі та механізованому загоні. Тобто обслуговували читачів за місцем їх виробничої діяльності. Бібліотекарі П.П. Бондарчук і О.М. Баштанюк в період весняно-польових робіт та жнив доставляли до агрегатів свіжу пресу, випускали «бойові листки», «блискавки» про передовиків сільського господарства, входили в склад агітбригади.

В1988 році у зв’язку з переходом П.П. Бондарчук в шкільну бібліотеку, сільську бібліотеку №1 прийняла З.Б. Гончар, яка пропрацювала в ній до 1993 року. В 1993 році у зв’язку з нестачею коштів на фінансування бібліотеку в Адамівці закрили. Частину книжкового фонду перевезли в районну бібліотеку, а частину перевезли в бібліотеку №2.

В 90-роках бібліотека двічі змінювала своє місце розташування: в 1993 – в будинку побуту на другому поверсі, в 1997 – в приміщенні старої школи з фондом 11162 примірника книг, обслуговувала 700 читачів.

2006 рік, і знову переїзд в одну з кімнат будинку побуту, а в 2013 - в приміщення школи, де бібліотека знаходиться по цей час.

З 2003 по 2011 рік бібліотекарем працювала О.Й.Столяр. Їй на зміну прийшла Оксана Василівна Труш.

В 2008 році визначилася зі своєю місією – бути надійною основою громади села в прагненні до пізнання, вдосконалення та самореалізації.  З 2009 року працює за напрямом історичне краєзнавство. В бібліотеці оформлено краєзнавчу зону «Мій рідний край-моя історія жива». Активно співпрацює з «народним» краєзнавчим музеєм ім. С. Панасюка, спільно проводяться краєзнавчі уроки, години мужності, уроки народознавства; з сільською радою та зі школою.  На теперішній час фонд бібліотеки налічує 6923 примірників, обслуговує 565 читачів.

 

Використані джерела:

 

Ганноцький, С. Двічі народжений // Між Бугом і Кодимою . Сторінки історії Кривоозерщини / Упоряд.С.А. Ганноцький, С.О. Полухіна.- Криве Озеро.-2002.- С.182-183.

Історія міст і сіл Української РСР.  Миколаївська область /Ред. Васильєв В.О.- К., 1971.-С.528-537.

Книга сумарного обліку.

Між Бугом і Кодимою . Сторінки історії Кривоозерщини / Упоряд.С.А. Ганноцький, С.О. Полухіна.- Криве Озеро.-2002.- С.177.

Річний звіт.- 2008, 2009, 2010, 2011.

Останні статті

Випадкове зображення

pb250258.jpg

Опитування

Як часто Ви відвідуєте бібліотеку?

Раз на рік - 3.6%
Раз на місяць - 20%
Раз на тиждень - 32.7%
Кожен день - 38.2%
Жодного разу - 5.5%

Total votes: 55

Відео про бібліотеку




Copyright ® 2012; Vyzer O.M.; E-mail: vyzer62@gmail.com